Ефективність впровадження інновацій

Назва інновації:  Програма всебічного розвитку дитини "Крок за кроком"

                             Програма «Лицем до дитини»

Автори:

               Всеукраїнський фонд "Крок за кроком"

              О.Винницька, М.Вербова-Онух, Г.Дитиняк – вчителі Інституту

професійного розвитку вчителів (м. Торонто)

Сфера застосування:             

         Середня загальноосвітня школа І-ІІ ступенів «Школа радості» м.Золочева

Сучасність української держави характерна складними процесами реформування практично на всіх напрямках. Глибокі реформи відбуваються і в галузі освіти. Вони пов'язані з продовженням терміну навчання (з 10 до 12 років), зі зниженням вікового цензу освіти (з 7 до 6 років), з переходом на іншу шкалу оцінювання (12 балів) та повним запереченням при цьому негативних оцінок тощо.

Але найголовніше — змінюється філософія освіти: не сприймаються авторитарні принципи педагогіки, натомість пропагуються толерантність і демократизм, центром уваги визнається дитина. Держава не лише підтримує ці зміни, а й виступає ініціатором більшості з них.

         У 2000 році відділом освіти Золочівської РДА створено «Школу радості», що почала впровадження програми «Крок за кроком». Улітку  2001 та 2002 року Львівським  обласним інститутом  післядипломної  педагогічної освіти разом із вчителями Інституту професійного розвитку вчителів при СКВОР м. Торонто організовано курси особистісно-орієнтованої освітньої програми «Лицем до дитини».Учителі «Школи радості» після проходження курсів  розпочали втілення принципів даних інновацій.

Педагогічна практика свідчить, що жодна освітня  технологія не може бути перенесена в чистому вигляді з однієї реальності в іншу, оскільки важливе значення мають такі чинники, як філософія навчального закладу, рівень професійної підготовки вчителів, соціально-культурологічне середовище, ментальність, а особливо ментальність провінційного містечка тощо. Тому логічним вирішенням проблеми впро­вадження педагогічних програм «Крок за кроком» і «Лицем до дитини»  в новостворену школу став шлях  адаптації  інновацій  з урахуванням традицій української педагогіки, сучасних соціальних потреб населення, вимог щодо національно-духовного компо­ненту особистості українця. Таким чином «Школа радості» пропонує таке бачення  даних інновацій.

 Програмою передбачено, зокрема тематичне навчання - інтеграція змісту різних предметів навколо певної теми, цікавої для учнів. . У процесі тематичного навчання, наприклад, при вивченні теми "Ліс", школярі можуть прочитати про ліс і його мешканців, набути знання з географії та біології, зайнятися математикою (розрахувати час, що знадобиться їм для того, аби дістатися до лісу), описати свої пригоди в лісі, намалювати ліс і розіграти невеличку виставу про свою подорож до нього.  Ми ж, дотримуючись урочної системи та державної програми Міністерства освіти, впроваджуємо мовленнєву тему  Теми визначаються вчителями після їх обговорення з учнями та батьками. На ранковій зустрічі школярі ознайомлюються із темою дня, саме ця тема обговорюватиметься на уроках читання. Вчитель підбере прозовий чи поетичний твір про зірки, якщо тема дня «Зорі». Діти писатимуть невеличкий диктант про космос чи робитимуть звуко-буквенний аналіз слів «зоря» і «зіронька», учні розв’язуватимуть задачу про кількість зірок, а на уроці образотворчого мистецтва усі малюватимуть небесні перлини. Темі дня передуватиме тема тижня – «Подорож Всесвітом». Саме цій темі тижня підпорядковуються усі виховні заходи, «Творче писання». Учні продовжують самостійно опановувати тему, що вивчається, вдома. їм пропонуються домашні завдання, які діти можуть виконати самостійно та разом із батьками. Якщо тема зацікавила учня, він працює вдома над реферативною роботою.

Таке тематичне навчання відповідає принципу «Лицем до дитини» - «Світ дитини ділиться за темами та формами спілкування». Слід відзначити , що найчастіше учні у школі працюють у групах (4 учнів) – лицем один до одного. За програмою «Крок за кроком»  вчителями оцінюється передусім рівень розвитку школярів, тобто кожен учень оцінюється відповідно до своїх попередніх здобутків. У «Школі радості»  учні оцінюються згідно вимог МО.

Вчителі застосовують такі методи і форми оцінювання, як тестування учнів, оцінювання добірок самостійних учнівських робіт, усне опитування, контрольні завдання. Особливу увагу вчителі приділяють самооцінюванню учнів. Ефективним в цьому відношенні виявився прийом рубрикації: перед заняттями школярам роздаються вказівки, які допомагають зрозуміти, що саме від них вимагається в ході виконання навчальних завдань.

 Для кожного учня вчитель заводить "портфоліо", в якому зберігаються його кращі роботи( і навчальні, і мистецькі). Результати спостережень за дитиною вчитель повідомляє її батькам. При збереженні в цілому класно-урочної системи організації навчально-виховного процесу за Програмою перевага віддається індивідуальній роботі з учнями. Вчителі застосовують індивідуальну допомогу і консультування, пропонують учням самостійно виконувати індивідуальні завдання. При цьому школярі працюють як самостійно, так і в парах або у складі динамічних навчальних груп.

Робота учнів у парах проводиться у формі ігор і змагань під час читання, занять математикою, взаємоперевірок тощо. Найбільш цікавими для дітей є заняття у динамічних навчальних групах, які працюють у "центрах діяльності" (грамоти, математично-маніпуляційних ігор, природознавства, мистецької діяльності, драматичної діяльності та ін.). Такі центри створюються у класному приміщенні, формуючи особливе розвивальне середовище. Щодня вчитель поділяє клас на групи, враховуючи бажання учнів займатися тією або іншою навчальною діяльністю у відповідному "центрі" в межах вивчення інтеграційної теми. Завданням вчителя є корекція складу груп і часу їх перебування у певному "центрі", заохочення учнів до зміни виду діяльності таким чином, щоби протягом тижня усі діти опанували програмний матеріал відповідно до вимог навчального плану. Група у певному складі працює не довше тижня з тим, аби уникнути усталеності ролей і звикання школярів до результатів своєї навчальної діяльності. Це відповідає принципові «Нас оточують постійні зміни»

Робота у групі відповідає принципові «Дитина вчиться, коли спілкується». Спілкуються учні школи ще й під час вивчення курсу «Ділове спілкування»: 1 клас – «Школа ввічливості», 2 клас – «Школа юних леді і джентльменів», 3 клас –

«Партнерство», 4 клас – «Про бізнес та гроші для людей хороших»,5 – 6 класи «Театральне мистецтво і культура мовлення»

У більшості школярів виявлено позитивну самооцінку, вони ставляться до себе як до особистостей, вартих поваги, здатних робити самостійний вибір. Самооцінка учнів здебільшого співпадає з їх оцінкою вчителем, що засвідчує відносну адекватність їх самооцінки та розуміння вчителем дітей, їх переживань, позитивне емоційне ставлення вчителя до учнів.

В учнів школи формуються змістовні уявлення про себе, діти здатні аналізувати свої дії, співвідносити "їх з якостями особистості. Особистісна самооцінка учнів виявляє становлення рефлексивного компоненту особистості. Досягнення більшості школярів у сфері спілкування продемонстрували їх вміння аналізувати життєві ситуації, рахуватися з інтересами інших, йти на поступки. Високий рівень сформованості комунікативно значущих якостей і навичок спілкування учнів  є ще одним з незаперечних досягнень  інноваційних принципів.

«У сучасному світі грамотність складається із сукупності вмінь.

Перше вміння – усно висловлювати свої думки, потреби.

Друге вміння – читати і писати.

Третє – вибирати найбільш вдалий варіант. Вміння розібратися у часто протилежних точках зору.

Четверте – вміння віднайти потрібну інформацію. Вміння самостійно вчитися»

Ці принципи  втілюємо у «Школі радості» по-своєму. Не працюємо за методикою навчання грамоти «Від слова до букви», але використовуємо на уроках читання і мови «денний вірш», на уроках читання діти читають принесені з дому улюблені книжки. У кожному класі початкової школи – «читацькі галявини», де фіксуються успіхи дитини з читання.

Щодо письма , то пишемо у звичайних зошитах, звертаємо чималу увагу на каліграфію на відміну від шкіл, що мають змогу  запровадити у себе писання на аркушах А-4 олівцями.

Можемо із впевненістю запевнити (за результатами щорічних перевірок техніки читання і грамотності) про високі досягнення учнів школи. Важливу роль у розвитку вміння грамотно висловлювати свої погляди на світ відіграють уроки «творчого писання». Уже з перших днів перебування у школі  діти пишуть свої враження , часто «зачарованим почерком» (вчитель зі слів дитини робить записи для батьків). Вміння висловлювати і відстоювати власну думку шліфується на ранкових зустрічах, у післяобідній час, коли діти спілкуються за темою дня із вихователями ГПД. Тематичний навчальний план у класі триєдиний, складається із розділів:

-тема тижня, дня;

-тема творчого писання;

-таматика бесід, вікторин, екскурсій «Я пізнаю світ»

У кожному класі чимала бібліотека довідникової, енциклопедичної літератури. Це дає змогу вчителеві  навчати школярів користуватися  додатковою літературою, самостійно відшуковувати потрібну інформацію. А для захисту проекту за темою тижня потрібну інформацію учні відшуковують вдома, у районній бібліотеці, часто з батьками. Результатами співпраці дітей з батьками, а це ще один із принципів програм «Крок за кроком», «Лицем до дитини» - залучення батьків до навчання і виховання дитини -  є цікаві реферативні роботи учнів, які зазвичай є перепусткою до членства інтелектуального клубу «Чомучок». 

Вміння учнів  відстояти власну позицію, вміння вибрати із двох протилежностей необхідне шліфується на заняттях «Логіки». Учителі заохочують дітей виражати свої почуття, висловлювати думки, досліджувати матеріали, самостійно здійснювати вибір, досягати успіху.

 У «Школі радості» діти знають, що сьогоднішній бал за виконану роботу – це результат роботи на сьогоднішній день. Завтра неодмінно бал буде вищим, якщо ти докладатимеш максимум зусиль. Це співвідносно із принципом «Оцінювання знань та  вмінь – це процес навчання, а не його наслідок»

 Ще один цікавий і вагомий принцип – «Навчальний процес – це не підготовка до життя, а саме життя». Дитина відчуває себе значимою і потрібною, вона не боїться помилитись, вона впевнена, що її люблять, зрозуміють, допоможуть. Дитина вчиться бути сильною, переконливою. бо інакше до її думки не будуть прислухатися, але водночас вона  намагається прислухатися до висловлювань однокласників, вчиться толерантності, співпраці.

І нарешті принцип, якого дотримуємося у школі, – «Участь у навчальному процесі приносить задоволення» є ключовим  і визначальним. Саме цей принцип і асоціюється з нашою «Школою радості». Навчання повинно приносити задоволення  дітям, їх батькам і звичайно вчителям. Коли на порозі класу на тебе чекає талановитий вчитель, який вміє піднестися до твого 6-річного  чи 10-річного рівня, який впевнений, що кожна дитина талановита по-своєму, і який здатний допомогти тобі розвиватися в унікальний та індивідуальний спосіб, -  від цього  виграють усі: школа, громадськість, країна.

 Таким чином,  можемо сформулювати основну мету «Школи радості»:

-                           реалізація адаптованих принципів «Лицем до дитини», «Крок за кроком» як важливої складової розвитку особистості;

-                          створення нової освітньої моделі, яка б відповідала потребам ринку праці  та забезпечувала реалізацію освіти впродовж усього життя
ПРИНЦИПИ «ЛИЦЕМ ДО ДИТИНИ» -

ПРИНЦИПИ «ШКОЛИ РАДОСТІ»

«Світ дитини ділиться за темами              Тематичне навчання

та формами спілкування»                           Курс «Ділове спілкування»

«Дитина вчиться,                                        Ранкові зустрічі

коли спілкується»                                       Робота в групах, парах, командах

                                                                      

«Нас оточують постійні зміни»             

                                                                      Навчальні центри

                                                                      Ігрові кімнати, традиційні уроки

                                                                      під відкритим небом

                                                                      Девіз:»Проблеми – наші друзі»

«У сучасному світі грамотність                Курси «Ділове спілкування»,

складається з сукупності вмінь»               «Творче писання», «Логіка»

Перше – вміння усно  висло-                   Розвиток комунікативних умінь на ранкових

влювати свої думки, потреби.                  зустрічах.

Друге – вміння читати і писати.               Книжковий клуб. «Читацькі галявини»

Третє – вибрати одне з двох.                   Вікторини, конкурси, постійно діючий

Четверте – вміння віднайти                    клуб «Чомучок»

потрібну інформацію                                 Вміння вчитися. Самоосвіта.

«Батьки беруть активну участь                Спільна робота над навчальними

у навчально-виховному процесі»             проектами (реферативні роботи)

                                                                     Участь у виховних заходах та

                                                                     засіданнях педрад

«Участь у навчальному процесі              У «Школі радості» заохочують,

приносить задоволення»                           діє правило відзначок.

                                                                     Девіз: «Ми відчуваємо радість

                                                                       від спільної творчості»

«Навчальний процес – це                       Девіз: «У нас кожен талановитий

не підготовка до життя,                          по-своєму»

а саме життя»           

Директор навчального закладу як лідер змін,

той, від кого залежить імідж школи

Сучасний керівник - це творча особистість, здатна долати стереотипи та знаходити нетрадиційні шляхи вирішення завдань, що стоять перед школою, створювати та використовувати інноваційні управлінські технології.

Сучасний керівник - це стратег, що бачить перспективу розвитку своєї організації на кілька років вперед виходячи з наявних соціальних умов і ресурсів.

Сучасний керівник - це носій організаційних змін, що виробляє нові підходи до вирішення проблем, що пропагує нові цінності серед співробітників, одержимий ідеєю, готовий долати ради її втілення в життя труднощі.

 Сучасний керівник - це лідер, який прагне вислуховувати колег, психологічно налаштований на схвалення пропозицій, ентузіаст , що підтримує ентузіастів.

Таким чином, сучасний директор школи повинен володіти перерахованими вище людськими якостями і мати риси менеджера-лідера. Він

 - доступний кожному працівнику, тон обговорення будь-яких проблем завжди доброзичливий;
– розуміє, що управляти - значить робити справу руками колег. Звідси більшу частину свого часу він відводить роботі з персоналом, постійно приділяючи увагу системі заохочення. Він особисто знайомий зі всіма працівниками;
- противник кабінетного стилю управління, вважає за краще обговорювати проблеми на місцях, вміє чути й слухати, рішучий і наполегливий;
– терпимо ставиться до вираження відкритого незгоди, вміло делегує повноваження виконавцям, будує відносини на довірі;
- у важкі хвилини не прагне знайти винного, а шукає причину збоїв і відхилень;
– не розпоряджається і не наказує, а переконує; строгий контроль замінює довірою;
– прагне розвивати колективні форми роботи єдиною командою;
– завжди відкритий для нових ідей, створює атмосферу, в якій вільне висловлювання ідей стає нормою;
– формує гарний психологічний клімат у колективі, не задовольняє інтереси одних працівників за рахунок обмеження інших;
- з готовністю, а головне, публічно визнає заслуги співробітників;
– не імітує зміни, а на ділі прагне здійснити позитивні зміни.

Лідер і фахівець разом з тим мислить:

- протокольно - відрізняє факти від думок, реальне від уявного, дійсне від бажаного;
– безінерційною - накопичений досвід і знання не заважають йому приймати оригінальне рішення при розгляді нових, нетрадиційних проблем;
– методично - послідовно, не відволікаючись від мети, осмислює комерційні, управлінські та психолого-педагогічні ситуації;
– мобільно - переносить накопичений досвід на нові галузі знання з урахуванням їх особливостей, місця, часу, умов;
- домінантно - виділяє головне і не тоне в дрібницях;
- конструктивно - не тільки розкриває причини недоліків, але і вміє знаходити найбільш раціональні шляхи і способи їх усунення, вміє якісно покращувати справу.

Лідер мислить не за принципом «або / або» (або те, або інше), а за принципом «і - і» (і те, і інше. Саме життя і нова обстановка змушують його бути стихійним діалектиком. Він оперує, здавалося б, несумісними поняттями.Лідер повинен сам бути носієм тих змін, які бажає бачити в інших. Лідеру додаються функції «соціального архітектора», що вивчає і створює те, що називається культурою праці, - ті невловимі елементи, які важко виявити, але які виключно важливі: поведінка, цінності і норми.

Принципи управління

1.     Принцип поваги і довіри до людини:
– поважати особисту гідність людини;
– надавати особистості свободу вибору;
– довіряти людині на основі взаємоповаги;
– не проявляти надмірно високу вимогливість;
- сприяти розкриттю можливостей до розвитку ініціативи;
– заохочувати досягнення та особистий внесок кожного в справи школи;
– гарантувати кожному співробітнику і учневі особисту захищеність у колективі.

2.     Принцип цілісного погляду:
– будувати свої відносини з вчителями не як посадова особа з підлеглими, а як людина з людиною;
– вникати в життя, духовний світ і прагнення співробітників;
– робити все можливе, щоб час, проведений на роботі, був світлим і радісним;
– зустрічатися з вчителями у неформальній обстановці.

3.     Принцип співпраці:
– знати і враховувати особисті якості вчителів;
– цінувати у вчителя компетентність, ініціативу, відповідальність;
– дбайливо ставитися до прояву будь-якої педагогічної доцільною ініціативи.
Цей принцип здійснюється через технологію педагогічних взаємодій. Одна з форм такої взаємодії - творчі групи.
Звичайно вчителі самі об'єднуються в творчі групи за критерієм близькості методичної теми і з планом роботи приходять на засідання науково-методичної ради. План роботи творчої групи складається на один рік, перспективний - на 3 роки. Характер спілкування між членами групи - неформальний. Головна увага у групі - до пошукової роботи.

4.     Принцип соціальної справедливості:
– рівномірно розподіляти не тільки навчальне, а й громадське навантаження серед вчителів;
– систематично висвітлювати в колективі діяльність адміністрації;
– надавати рівні «стартові» можливості;
– приводити у відповідність заслуги праці педагога з їх суспільним визнанням.

5.     Принцип індивідуального підходу у внутрішкільного управління:
– глибоко вивчати систему роботи кожного вчителя;
– систематично підвищувати якість і глибину педагогічного аналізу уроку вчителя:
– допомогти вчителеві створити свою власну творчу лабораторію;
– вселяти у вчителя професійну впевненість;
– поступово вирівнювати професійну майстерність педагогів, доведення відстаючих до рівня передових;
– враховувати та коригувати тимчасові емоційні стани членів педагогічного колективу;
– визначати для кожного вчителя його індивідуальні цілі і рубежі їхнього досягнення і цим забезпечувати йому шлях до успіху.

6.     Принцип збагачення роботи вчителя:
– відслідковувати підвищення кваліфікації вчителів;
– проводити семінари, «круглі столи», симпозіуми з проблем методики викладання окремих предметів;
– проводити з учителями консультації з приводу їх сьогоднішніх і майбутніх професійних потреб;
– знайомити педколектив з літературними і поетичними новинками.

7.     Принцип особистого стимулювання:
– справедливо використовувати моральні та матеріальні стимули;
– мати добре продуману систему стимулів. Ввічливість, посмішка, уважне і чуйне ставлення до людини - більш сильно діючі стимули, ніж нагородження; пам'ятати, що стимули - дієві інструменти створення обстановки здорового мікроклімату.

8.     Принцип єдиного статусу: всі працівники школи, вчителі та учні повинні знаходитися в однакових демократичних умовах.

9.     Принцип перманентного підвищення кваліфікації:
– забезпечити постійне підвищення кваліфікації вчителів через роботу методичних комісій, творчих семінарів, проблемних творчих груп, самоосвітню роботу вчителя усередині школи; формувати стимулюючі мотиви розвитку внутрішкільної системи підвищення кваліфікації педагогів.

10.                       Принцип консенсусу:
– об'єктивно оцінювати точки зору членів колективу під час обговорення проблем та прийнятті рішення;
– чітко і логічно аргументувати точку зору, щоб її сприйнято більшістю в колективі;
– здійснювати логічний аналіз помилкових суджень, виявляти суперечності, домагатися перегляду суперечливих точок зору;
– «мобілізувати» думку найбільш впливової частини педагогів.

11.                       Принцип колективного прийняття рішення:
– приймати колективне рішення тільки по важливим, перспективним, стратегічних питань;
- приймати життєво важливі рішення за активної участі тих, кому доведеться їх виконувати;
– залучати до процесу виконання рішення  «меншість», що незгідна із рішенням.

12.                       Принцип участі в управлінні вчителів і делегування повноважень:
– не залучати вчителів до керування без їх бажання;
– залучати вчителя до управління, враховуючи його індивідуальні особливості;
– домагатися, щоб учитель розглядав участь у процесі управління як акт довіри, як одну з можливостей його професійного зростання;
– надавати вчителю на дорученій йому ділянці увагу і допомогу;
– домагатися суспільного визнання результатів управлінської діяльності вчителів.

13.                       Принцип цільової гармонізації:
– що б у школі не робилося - все повинно робитися на основі осмисленої, попередньо сформульованої педагогічної доцільності;
– прагнути сформувати цільову єдність педагогічного колективу.

14.                       Принцип горизонтальних зв'язків: сприяти встановленню зв'язків вчителів один з одним для досягнення кінцевого результату - розвитку особистості дитини.
Даний принцип працює в рамках діяльності школи. Творчо працюють педагоги об'єднані в «міні-команди» з визначеними завданнями.

15.                       Принцип автономізації управління: на чолі автономних ділянок управління повинні знаходитися висококваліфіковані педагоги, які обираються на зборах всього колективу, що пройшли відповідну підготовку; за цю роботу обов'язково потрібно визначити матеріальну винагороду.

16.                       Принцип постійного оновлення:
– будь-які великі зміни необхідно заздалегідь готувати, створюючи в колективі певний психологічний настрой; якщо впевненості в успіху змін немає, то їх краще не проводити;
– не боятися опору змінам з боку вчителів; пам'ятати, що процес змін у школі - це процес змін у поглядах, методах, рішення організаційних проблем і т.д. учителя. вчителя.

Технологія  успіху

Технологія успішного управління школою складається з трьох основних етапів:

• збір інформації про стан керованого об'єкта;
• її переробка;
• видача командою інформації.

Успіх управління залежить від наявності внутрішкільної системи інформації.

Кожен директор школи повинен мати «обов'язковий мінімум інформації» про тих людей, якими він керує, про їхні взаємини і зв'язках; про стан, хід розвитку тих процесів, ланок, ділянок роботи школи, за які він відповідає і на які намагається надавати управлінські впливу.

Координація - основне завдання управлінської діяльності.

Успішне управління - це реалізована мета. Мета - бажаний і заздалегідь запрограмований результат, досяжний в майбутньому. Мета зобов'язує до організації, необхідності програмно-цільового планування і розробки конкретної програми досягнення.

Мабуть, одне із основних завдань керівника - створювати системи: система внутрішкільного контролю, система позакласної та позаурочної виховної роботи, система роботи з батьками і т.д.

Управляти сучасною школою успішно можна тільки в тому випадку, якщо підпорядковувати свої дії певними правилами, чіткого режиму. Системний підхід до управління полягає в чіткому, скрупульозної розподіл функціональних обов'язків не тільки серед керівників, але й серед всіх членів педагогічного колективу.

При розподілі функціональних обов'язків необхідно дотримуватися наступних вимог:

- визначення обов'язків і прав працівників має бути чітким, оформленим в письмовому вигляді;
- кожен повинен відповідати певній особі за результати своєї роботи;
- обов'язки повинні бути чітко розділені;
- права рішення делегуються «вниз» в максимально можливій мірі.

Щоб управління було демократичним і ефективним, а співробітники інтелектуально росли, необхідно делегування повноважень.

Делегування - це прояв довіри, це інструмент включення співробітника в процес управління, а отже, демократизація останнього.

Однією з найважливіших управлінських функцій є контроль.

Контроль певною мірою повинен розглядатися як ПОСЛУГА, яку управлінець надає своїм співробітникам.

У ході контролю управлінець зобов'язаний закладати в кожного співробітника «почуття успіху», відчуття переможця і постійно підтримувати його, тому що перемога - це життя і рух вперед.

Ні одна функція управління (збір інформації, аналіз і оцінка ситуації, формування і вибір управлінських рішень, видача завдань і коректування ходу робіт, оцінка результатів) не може бути реалізована без ділового спілкування. Щоб успішно керувати людьми, потрібно створити всі умови, щоб люди хотіли бути керованими. Головна роль тут належить спілкуванню.

Людина, не здатна до спілкування, ніколи не стане хорошим керівником, тому що через спілкування і за допомогою особистого прикладу він надає необхідний вплив на людей.

У діловому спілкуванні важлива інформація:

Персоніфікована (зовнішній вигляд; соціальне і матеріальне становище, стан здоров'я; професія; смак; акуратність).

Текстова - рекомендаційні листи, позитивні відгуки і характеристики, демонстрація матеріальних доказів.

Інформація стану - фізичний і емоційний стан партнерів (нездужання, втома, душевне хвилювання, засмучені почуття, зіпсований настрій).

Інформація оточення (місце, обстановка, оточення, «атмосфера», шум, запахи, температурний режим, присутність сторонніх людей, дефіцит часу).

З огляду на інформаційні «потоки» ділового спілкування, можна привернути до себе, «завоювати» уважного і доброзичливого співрозмовника. Не враховуючи їх, можна, навпаки, зачепити, збурити, травмувати його - і тоді співрозмовник перетворюється на ворога.

Для того щоб спілкування було діловим, треба:

• Уміти володіти собою. Не робити поспішних висновків.
• Вміти до кінця всі уважно вислухати, зрозуміти, продумати. Приймати рішення і діяти тільки тоді, коли думка буде підтверджено упевненістю.
• Бути неупередженим. В управлінні емоції недоречні.

Головна заповідь управління - розташовувати (залучати, притягувати) до себе колег.

Взаємна повага між керівником і колегами є необхідною умовою їх службових взаємин.

Справжнє керівництво - це мистецтво спілкування, мистецтво так впливати на людей за допомогою особистого прикладу і переконань, щоб вони визнали керівника як самого здібного і гідного людини в організації.

Щоб розташувати людину до себе, пробудити в ньому емоційне ставлення (приязнь, симпатію, дружбу, любов), людину треба щиро поважати, цінувати.

Успіх директора школи залежить не тільки від наявності ділових якостей, а й від уміння їх яскраво подавати оточуючим.

Успіх на 80% пов'язаний з розвиненістю навичок спілкування.

У важкій ситуації слід максимально використовувати власні ресурси. Ресурси будь-якої людини практично необмежені. Повіривши в необмеженість своїх ресурсів, людина починає процес постійного самовдосконалення, але відбувається це лише тоді, коли він:

• щиро і щиро вірить у свої можливості;
• знає особливості фізичного та психологічного розвитку, володіє навичками керування різними станами та використання свого потенціалу;
• володіє волею, бо процес вдосконалення повинен бути планомірним і цілеспрямованим.

Щоб контролювати свої поведінкові і емоційні реакції, розпізнати і оцінити ситуацію, гідно вийти з конфліктної ситуації, вміти швидко відновитися і переключитися, привести себе в творчий стан, необхідно:

1. Прийняти себе таким, яким ти є, визнавши власну унікальність.
2. Визнати унікальність інших. Знайти в собі якості, які допомагають зрозуміти думку, точку зору, поведінку іншого.
3. Вивчити свої уподобання, реакції, стану в різних життєвих обставин, відрізках часу, досліджувати свій характер, особливості його прояву в різних ситуаціях, контролювати роботу свого організму.
4. Знайти власний алгоритм досягнення рівноваги.
5. Перестати тривожитися і навчитися жити зараз.
6. Навчитися прощати.
7. Навчитися позбавлятися від страху і віддати перевагу любов страху.

Директорами не народжуються, директорами стають!

Організація роботи «Школи радості» на професійний ріст педагогічного працівника

Провідним мотивом Національної доктрини розвитку освіти  та Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ ст.) є ідея випереджуючого розвитку освітньої системи, яка передбачає створення у закладах освіти атмосфери педагогічного партнерства, сприятливих умов для творчості вчителя.

         Ця ідея  не може втілитись у життя без роботи над формуванням яскравої особистості педагога, постійного вдосконалення його педагогічної майстерності. Часто у школах є багато яскравих  вчителів, які, на жаль, далекі від таких понять як командність , співпраця, робота на одну методичну чи стратегічну мету. Тому основним своїм завданням вважаю

*згуртувати усіх для роботи на високому професійному рівні ;

*навчати і бути зразком педагогічної майстерності;

*створювати мотиваційний клімат для колег щодо реалізації їх здібностей, можливостей та творчого потенціалу;

*делегувати певні управлінські функції;

*стратегічно планувати розвиток школи;

*залучати до управлінської діяльності батьків та громадськість.

         Один із принципів роботи «Школи радості» - «У нас кожен талановитий по-своєму» ( і вчитель , і учень, і його батьки ). Як зробити , щоб учителю було комфортно у колективі, аби він постійно переймався проблемами освіти, дбав про позитивний імідж свого навчального закладу, а тому робив усе задля власного професійного зростання , для того, аби бути цікавим  і завжди новим, непередбачуваним для школярів.

         Як відомо, однією з успішних форм роботи у школі є діагностування педагогічних кадрів. Власне діагностування вчителів стало основою для планування тематики педагогічних рад, засідань методичних об’єднань, взаємо відвідувань уроків. Методична робота скерована на те, щоб зацікавити й удосконалити роботу вчителів із досвідом (14) та допомогти  впроваджувати інновації початківцям.

         У «Школі радості» організовано, спираючись на ст.61 Закону про освіту, надання додаткових платних послуг, тому вчителі  систематично працюють над удосконаленням свого фахового рівня, готуючи матеріали для нових факультативів, спецкурсів( англійська мова – 1 кл., «Комп’ютерна абетка», «Логіка», «Ділове спілкування»). Школа працює  з адаптованими програмами «Крок за кроком», «Лицем до дитини» - 1-4 класи, над впровадженням цих програм у середню школу.

Професійний ріст учителя фіксується в індивідуальних  методичних  книжках, де міститься інформація про вчителя, його професійні кроки, досягнення, а інколи можна простежити і прогалини.

         Семінари у нас найчастіше проходять із використанням інтерактивних технологій (маю на увазі не відкриті уроки чи заходи, які демонструють вчителі та учні, а безпосередню участь гостей: учителів , директорів чи майбутніх керівників резервного складу відділу освіти – усі вони є активними учасниками всього , що відбувається під час презентації роботи школи).

         Конкурси педагогічної майстерності, «Панорама творчих уроків», «Ярмарок педагогічних ідей» - усе потребує тривалої та ретельної підготовки дирекції, і вчителів, але саме така робота - відчуття конкурентоспроможності – дає якнайкращий результат.

         Напевне, у кожній школі  є талановиті вчителі, які зважаючи на            психологічні аспекти, не можуть бути конкурсантами: вони ніяковіють і губляться навіть на показових уроках. Такі вчителі організовують у школі учнівські виставки мистецьких та літературних робіт, допомагають у проведенні загальношкільних заходів.

         Майже всі вчителі школи володіють ПК. Жодні курси підвищення кваліфікації, повернення вчителя-заочника із чергової сесії, участь дирекції чи вчителів у районних та обласних семінарах не проходять безслідно, все відразу обговорюємо на нарадах чи засіданнях МО, тому  про нововведення, нові віяння і течії в освіті, інтерактивні технології, новинки методичної, наукової та художньої літератури дізнаються всі. Саме безпосереднє спілкування про інновації у навчанні і є одним із чинників професійного зростання, бо  професійний поступ учителя - це не тільки його здатність глибокого осмислення  власного досвіду, але і вміння орієнтуватись в інноваційному просторі, вишукувати педагогічні новинки цікаві для учнів, завжди бути у центрі подій, громадського життя.

         Ще один принцип роботи «Школи радості» - не покарання, а заохочення. Приємно, що відділ освіти  поціновує та нагороджує переможців різноманітних конкурсів, тих педагогів, які підготували призерів олімпіад: мудрість і професіоналізм потрібно шанувати і цінувати. Зауважу, що про  перемоги наших учнів та вчителів завжди інформуємо на загальношкільних лінійках, батьківських виховних заходах чи зборах. Призери будь-яких конкурсів завжди нагороджуються грамотами, відзначками чи призами. Усі повинні радіти за успіхи членів шкільної родини.

         Я ще під враженням конкурсу педагогічної майстерності, який нещодавно відбувся у школі. У нас працюють справді талановиті, професійно компетентні вчителі, треба тільки завжди бути для них прикладом керівника - професіонала.

Сьогодні особливої уваги й актуальності набуває створення стабільних, творчо працюючих колективів із високим рівнем функціонування методичної роботи на єдиний результат. Вважаю, що  колектив «Школи радості» - один із таких колективів: відкритий для змін, для поступу й професійного вдосконалення, для нововведень.